Зронім сльозу! Вони ж не мали сліз
Заплачмо разом, а не наодинці.
Зронім сльозу за тими, хто не зріс,
Що мали гордо зватись - українці.
Гіркотою пекучого болю щеміли дитячі серця, коли семикласниками нашої школи під керівництвом класного керівника Мацьків М.Й. був проведений захід пам'яті про страшні роки Голодомору.
Сидячи в залі, ми щиро співчували всім, хто через жорстоку Сталінську політику не бачив крихти хліба, хто із обпеченими вустами дитячого болю втрачав найдорожче - життя.
Звучали слова пам'яті про тих, хто не не вижив у страшні тридцяті, хто пух з голоду, хто благальним поглядом про допомогу передчасно відійшов у потойбіччя. Будемо пам'ятати і розповідати про них своїм дітям і онукам.
А наша славна Україна нехай колоситься золотими хвилями жита та пшениці! Нехай святиться хліб насущний на нашому столі!
Немає коментарів:
Дописати коментар