Байдужі… Це не про нас!

НАШІ ЛЕБЕДІ! З 18 січня (Водохреща) і майже весь лютий в Київці, що над Дністром, гостили величні птахи. Бажаючих помилуватись красою  було багато. Жоден з них не приходив з пустими руками. Годували тертою морквою, буряком, пшеницею, вівсом…
Жителями славного села врятовано не одного лебедя не лише від голоду (примерзали до льоду). Для зручності годування на березі постелили солому.

«Наші лебеді, наші лебеді», - захоплено шепотіли першокласники, щоб не налякати  птаху – символа Сонця і Добра, краси і вірного кохання. У наймолодших учнів школи проведена виховна година, на якій школярі дізнались багато нового про водоплавних птахів (Що їдять? Де зимують?..). Лебеді стали довіряти людям. Як «святий птах», він наділений незвичайно чистою і величною красою, в якій поєднуються сила і ніжність, пристрасть і духовність, вірність і жертовність. Як цього досягти, знають тільки лебеді. А нам у цих птахів треба багато чого повчитися, бо вищий вияв вірності – лебедина вірність, а останній і найвагоміший життєвий крок — лебедина пісня…Однак, щоб людина цю пісню зрозуміла, вона має навчитись лебединої вірності.